Сергій Літусь, дослідник історії та релігії.
07.02.2016
Головна ідея: археологічні, історичні та етнографічні дослідження, дають підстави вважати, що усі сакральні споруди: гори, святилища, піраміди їх залишки чи руїни, що містяться під земною поверхнею, кургани, печери; фактично створюють складну взаємопов’язану систему – єдиний археологічний комплекс, що охоплює територію сучасного Києва!
Заснування і давня історія Києва
Піраміди Києва.
Добре видно, що вертикальні та горизонтальні лінії пірамід паралельні та строго перпендикулярні одна до одної і орієнтовані всі в одному напрямку. Усі піраміди, збудовані за принципом «золотої пропорції» та затим же принципом розміщені на місцевості. Всі будови скриті під товстим 10 метровим земляним покровом.
Дніпровські піраміди були першими пра-мега-спорудами, які потім стали взірцем для сакральної архітектури різних культур. Ця система пірамід-святилищ-обсерваторій розповсюдилася від Києва до крайнього заходу Європейського континенту і до Індії на сході.
Взявши до уваги: велетенській зріст попередніх рас, їхній високий науковий та технічний розвиток, релігійні уподобання, знання майбутнього та імовірного збереження для нас споруд, можна виявити чіткі грані об’єктів архітектури: окремі будівлі, чотирикутні споруди, рельєфне та комплексне планування оборонних і сакральних та житлових кварталів, що містяться під земною поверхнею і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Обличчя Лисої гори.
Цікаво було б дослідити, кому присвячений зображений на Лисій горі лик, який дивиться на схід – богині Діві, богині Мокоші, богині Артеміді чи богині Інанні?
Чи цей лик Дівич-гори рукотворного, природного, або випадкового характеру: пікселі, якимось дивним чином, при формуванні мапи, склались у вигляді образу?
«Індійська Деві – богиня-воїтелька й дружина бога Шіви, який сам і його дружина зображуються з тризубом. Деві має друге ім’я – Махеші, «Велика богиня», а воно тотожне слов’янському Мокоша. Саме Діви-Мокоші стосується крилатий вислів про «Матір міст руських». Таври й руси – споріднені племена. Тож як Деві-Діва-Мокоша була Покровителькою, Берегинею, Матір’ю літописного Корсуня, так само вона була Матір’ю-Берегинею і стольного Києва. А також усіх інших міст Київської Русі. Вкрай важливо, що Діва-Деві пов’язана з Кримом, давньою Тавридою, і що вона тотожна грецькій Артеміді. І що поклоніння Діві відбилося в численних назвах річок, міст, гір, пагорбів, узвиш по всій Україні». (Наливайко С.І. – Індоарійські таємниці України).
Заснування і давня історія Києва оповиті численними міфами й легендами. Якщо проаналізувати їх та звести з відомими нам історичними фактами, то можна знайти схожі прикмети в усіх стародавніх книгах, священних текстах аріїв, стародавніх індійських, шумерських і античних джерелах. Всі наведені описи різних народів можна звести до одного місця на землі, – міста Києва!
««За археологічними і лінгвістичними джерелами, рання область проживання носіїв давньої індоєвропейської культури в IV–II тис. до н. ч. локалізується в південноруських степах, на південному сході Європи та північному сході Передньої Азії». Тому цілком природно припустити, що Веди могли складатися вихідцями з Придніпров’я або їхніми нащадками, які переселилися до Малої Азії та Індії. Ось чому ведійська міфологія має величезне значення для реконструкції проукраїнських вірувань. Нагадаємо, що ведизм – перша і найдавніша в світі релігія, яку записали. А видатний індійський історик, коментатор «Бгаґават-Ґіти»» Б. Тілак вважав, що основи ведійської культури були закладені саме в Україні 12-10 тисяч років тому.
Спільні дослідження вчених із різних галузей наук переконливо доводять, що рослинний і тваринний світ, відображений у Ведах, – це наша українська флора і фауна (степова зона від Карпат до Дону): дуб, верба, береза, бук, ведмідь, вовк, рись, лось, оса, бджола.
У Велесовій Книзі також є згадки про спільне арійське походження нашої релігії (наприклад, знання про Індру – «він же інший Перунець», про повернення русів «з Пендеба» тощо). Все це ще раз підтверджує думку про походження ведійської культури саме з території нашої України». (Лозко Г.С. – Українське народознавство).
«Індійські міти мовлять про те, що столицею асурів було місто Тріпура. Його зруйнував у давні часи бог Шіва. Розкішні палаци й храми, сади й парки прикрашали його. І сходилися щасливі асури зі своїми родинами звідусіль у Тріпуру, і славили неперевершеного будівничого Майю – свого ватажка.
Привертає увагу назва асурської столиці – Тріпура. Назва ця, звичайно, перегукується з Трипіллям, яке дало ім’я знаменитій трипільській культурі. Вона охоплює басейни Пруту, Дністра й Південного Бугу, Середню Наддніпрянщину, Ватань, Південно-Західне Причорномор’я і виявляє неабияку схожість із культурою стародавніх індійців.
Це наштовхує на думку: і київське Трипілля може значити Тримісто, Троя, а не Три Пілі (піль – «болото») чи Три Поля, як тлумачилося досі.
А міти про Золоте, Срібне та Залізне міста асурів напрочуд перегукуються з нашими казками про подібні ж палаци, городи чи царства. Міти мовлять, що Тріпуру зруйнував Шіва/Рудра за те, що асури стали пихатими й перестали дотримуватися праведних звичаїв та обрядів. Як і в цивілізаціях долини Інду та Передньої Азії, в Україні теж засвідчується Шіва/Рудра. Саме в цих трьох ареалах простежується виразне поклоніння Священному Бикові». (Наливайко С.І. – Трипілля та Халеп’я: дивовижні паралелі).
Антична міфологія. Величезний вплив на світогляд давніх народів, зокрема слов’ян та греків мало поняття, що пов’язували з перебігом світової річки Океан, величезної річки, що оточує кільцем усю Землю. В староруських і старослов’янських билинах київського циклу, легендах, казках, які складались і формувалися у тісному зв’язку з античною культурною спадщиною, цьому поняттю відповідає Море-Окіян або Окіян-Море.
Дослідник, С. Піддубний виявив чи не перше, по суті, документальне підтвердження того, що річку Дніпро називали Океаном. З ім’ям Океану у давньогрецькій міфології уособлений і володар морів і всієї водної стихії, божество старшого покоління, найстарший син Неба-Урана і Землі-Геї, титан – Океан. Давній титан Океан став родоначальником найчисельнішого племені: три тисячі доньок – Океанід і стільки ж синів. Вони всі асоціювалися з незліченними річками та річковими потоками і склали особливий водний Олімп у грецькій міфології. Коли Зевс позбавив Океана влади над морями й передав її Посейдонові, він перестав виходити із свого палацу, що стояв на краю світу.
Київські піраміди були першими монументальними спорудами, тому, не виключено, що саме виявлені під земною поверхнею об’єкти архітектури «храми-гори» і є залишками храмів і палаців титана Океана!
«Антична культура є одним з джерел культури України. Слід звернути увагу, що у народів, які мають спільне походження і довгий час жили на спільній території, формуються і зберігаються спільні риси ментальності. Найповніше вони зберігаються в таких сферах духовної культури, як релігія, усна народна творчість, особливо епос; орнаментиці, де функціонує стародавня система символів, в яких закодовані світоглядні уявлення. Наприклад, культ богині-матері Лади, її доньки, богині весни Лялі і бога світла, покровителя стад, вчителя мудрості і покровителя музики, вічно юного Купала, був спільним для праслов’ян, греків (Лето, Артеміда, Аполлон) та індійців (Деві, Крішна, Рукміні)». (Матюхіна О.А. – Вплив античності на культуру України).
Давне місто в Голосіїві
Візуальне обстеження місцевості, опрацьовування фото, відео, фізичних мап Києва, астрономічних мап, розрахунків відстані між об’єктами, орієнтація об’єктів на: сонце, фізичний полюс, магнітний полюс, на інші подібні об’єкти, пошук писемних даних в різних джерелах, дають усі підстави автору цієї статті зробити упевнені висновки: в межах території Голосіїва існувало давне місто, можливо, це легендарне місто – Голунь!
«Досі для вченого світу залишається загадкою місто Гелон, про яке згадує в своїх «Історіях» древній історик Геродот. Де воно знаходилося, кому належало, донині не встановлено. Влескнига, зокрема, говорить, що Голунь була поруч з Києвом і навряд чи розмежовував їх багатоводний Дніпро. «Голунь був славний і три сотні градів сильних мав, а Києград мав менше – на півдні десяток градів і все. Сіл небагато, оскільки ті були в степах різних родів. Та Голунь була в голому степу і в лісі», зазначає Влескнига». (Піддубний С. Гелон, Голунь – невідома українська держава).
Первісний вид Голосіїва.
«Голосіїв – історична місцевість. Походження цієї назви достеменно невідомо. Але відомо, що принаймні з давньоруських часів її територія являла собою майже суцільний лісовий масив, який знаходився на південно-західних підступах до Києва. Територія Голосієва в археологічному відношенні майже не досліджена. Але найближчі околиці Голосієва – Чапаївка, Пирогове, Лиса гора, Корчувате, Хотів – дуже насичені археологічними пам’ятками, починаючи від періоду неоліту і до давньоруських часів. На цій території виявлено археологічні матеріали пізньотрипільського часу.
Якщо врахувати ту обставину, що південний і південно-західний підступи через небезпечність сусідства зі Степом ретельно охоронялись, а також існування поблизу городища в Китаєві (ймовірний літописний Пересічин), проходження повз Голосіїв основ ного шляху на Василів, Поросся і далі на південь, можна припустити існування на території Голосієва як укріплень (на користь цього свідчать і сприятливі природні чинники), так і населених пунктів. У безпосередній близькості проходять Змійові вали – укріплена оборонна лінія, яка захищала Київ з півдня та заходу – найближчий виявлений їх фрагмент – по річці Віта.
Можливо, з огляду на великий археологічний потенціал, доцільним було б визначення історичного ареалу «Голосіїв» із включенням до нього території, яка б відповідала статусу «історичного ареалу»». (Томілович Л.В. – Парки Києва).
Річкова магістраль давнього Києва
Основною річковою внутрішньою магістраллю давнього Києва на той час була повноводна та широка ріка Либідь з численними притоками, з системами річок сполучених штучними каналами, що пов’язували різні райони міста судноплавними водними шляхами. Річковий транспорт в Києві, був головним засобом масового транспорту, для перевезення вантажів та пасажирів внутрішніми водними шляхами.
« Однією з важливих складових міського середовища Києва є численні річки і струмки. Найбільшими річками міста є Либідь, Сирець, Нивка, Горенка і Віта в правобережній частині міста, а також Дарниця – в лівобережній. Річка Либідь є найвідомішою поміж інших київських річок. Її довжина становить 16,0 км., площа водозбору – 66,2 км. кв., висота витоку над рівнем моря – 185 м., гирла – 91,5 м.. З наведених даних можна зробити висновок про те, що перепад рівня води між витоком і гирлом дорівнює 93,5 м.. Цей перепад є навіть більшим, ніж Дніпра від Києва до Чорного моря». (Вишневський В.І. – Малі річки Києва).
Схема деяких малих річок Києва:
1 – Горенка, 2 – Котурка, 3 – Любка. 4 – Нивка, 5 – Коноплянка, 6 – Курячий Брід, 7 – Сирець, 8 – Кирилівський струмок, 9 – Юрковиця, 10 – Глибочиця, 11 – Либідь, 12 – Волочаєвський струмок, 13 – Вершинка, 14 – струмок Піщаний, 15 – Кадетський гай, 16 – Скоморох, 17 – струмок Ботанічний, 18 – Мокра (струмок Мокрий), 19 – Клов, 20 – Хрещатик, 21 – Ямка, 22 – Совка, 23 – Оріхуватка, 24 – Буслівка, 25 – струмок Народницький, 26 – струмок Голосіївський, 27 – струмок Китаївський, 28 – струмок Віта, 29 – Хотівський струмок, 30 – Дарниця, 31 – Північнодарницький меліоративний канал. (Парнікоза І.Ю. – Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі – погляд крізь віки).
Легенда каже, що світ Тримурті – Брахми, Вішну та Шиви в Індії почався з того, що Брахма зі своєю дружиною Сарасваті, богинею небесної ріки Сарасваті, спустився цією рікою з неба у місці злиття річок Гангу і Йамуні, що впадає до Гангу під прямим кутом («спустився» по вісі Y – «з неба на землю»). Тут Брахма вимовив першу мантру «ОМ», з того почався тамтешній ведичний світ. Вахана Сарасваті – лебідь, ця богиня небесної ріки – сестра Либідь.
Либідь єднається з Дніпром під прямим кутом, що є достатньо рідкісним явищем, відтак хорошим орієнтиром!
