Сергій Літусь, дослідник історії та релігії.
13.08.26
Скеля Одинець – це одна з найвідоміших окремих скель-веж у складі знаменитого скельно-печерного комплексу в урочищі Бубнище на якій було відображено два величних чоловічих Обличь.
На сьогоднішній день зберіглося тільки одне.
Наші пращури пам’ятуючи о своїй небесній природі і своєму божественному походженню, володіючи високими знаннями та технологіями, будували монументальні сакрально-меморіальні комплекси, святилища, «храми-гори» – зображуючи святі Лики зверненими до Зірок блискучих і Неба бездонного, що висить над ними.
Скеля-останець Одинець (частина комплексу Скелі Довбуша біля села Бубнище на Івано-Франківщині) має висоту близько 30 метрів (порівнюється з 10-поверховим будинком). Усередині неї розташована видовбана кімната-печера розміром приблизно 3,5 метра завширшки та 6 метрів завглибшки
Про скелю Одинець
- Стоїть окремо з боку на підступах до головного масиву в урочищі Бубнище, на території Поляницького регіонального парку.
- Масивна кам’яна вежа з ямненського пісковика, що височіє серед лісу.
- Популярний об’єкт для класичного скелелазіння та альпінізму, де прокладено чимало маркованих маршрутів різної категорії складності.
Унікальний скельний комплекс названий на честь легендарного опришка Олекси Довбуша. Це неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижних істот, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками.
«Скелі Довбуша» лежать на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м.
Скеля Одинець, у червоному колі.
Розміри скелі: 1. Висота – 30 м.. 2. Ширина – 20 м.. 3. Довжина – 40 м.. Розміри Обличчя: 20-25м. Усі розміри приблизні.
Фото ще дореволюційне, на ньому два Обличчя. На сьогоднішній день зберіглося тільки одне, те що з ліва.
Іван Франко, замолоду кілька разів бував у Бубнищі і присвятив таємничим скелям два вірші. У першому, під назвою «Бубнище», поет бачить не скелі, а закам’янілого велета, який затаїв у собі і «мислі відвічні» й «дії страшні».
БУБНИЩЕ
Но що се за велет потужний,
Що гордо, мов ворог, підніс
Чоло своє темне до сонця,
А в землю по колінки вріс?
Чи привид се пітьми нічної,
Що з сонцем боротись забаг?
Чи велет предвічний заклятий
Тут, ставши скалою, застряг?
Погляньте на нього! Віками
Пооране сміле чоло,
Но декуди, зморшки щоб вкрити,
Вно з зелені маску вдягло.
Погляньте! Ось в камінній груді
Злий ворог діру му прошиб,
І око цікаве тривожно
В таємну втискається глиб.
І сонця промінчик з собою
Приносить у темну нору,
І в велета серце загляне
Крізь люту, глибоку діру.
1881
