Сергій Літусь, дослідник історії та релігії.
08.12.18
У період з 1981 по 1993 р. на Гурзуфському сідлі (Гурбет-Дере-Богаз) було розкопане античне таврське язичницьке святилище, яке безперервно функціонувало сотні, а може і більше років та займало площу 3000 кв.м..
Відкрите капище назвали – «Кримської Троєю».
Це відкриття повинно було стати сенсацією міжнародного рівня!
Експонати з капища розтаскали по російських музеях, залишивши дещо у Ялтинському історично-літературному музеї, колони та конструкційні елементи закопали і закатали бульдозерами, а саме відкриття, з часом – «замовчали».
Гурзуфське сідло – самий високій перевал Кримських гір та єдине місце з якого видно одночасно море, Гурзуф, Аю-Даг і Сімферополь – столицю скіфів Неаполь.
Гурзуфське сідло – археол. пам’ятка (святилище), розташов. на гол. пасмі Кримських гір біля однойменного перевалу на висоті 1434 м. Площа пам’ятки – 3000 кв.м. Святилище відкрито 1981, хоча старожитності там знаходили й раніше.
Справжня віра і світогляд таврів. Боги, статуї яких знайшли в святилищі: Юпітера, Зевса, Посейдона, Аполлона, Гермеса, Деметри і Діви.
Відкриття розвінчує міф та спростовує хибні версії про походження та віру споріднених племен полян, скіфів, таврів, сарматів, кіммерійців, і інших племен з теренів сучасної України, а також і те, що всі знайдені статуї і предмети, якби награбовані у греків та римлян, але насправді вони стояли там задовго до їхньої появи на історичній арені.
Експонати в Ялтинському історично-літературному музеї.
В І тис. до н. е. наша земля була усіяна справжніми шедеврами мистецтва в мармурі, пісковику, камені, бронзі, золоті. Але півтора тисячна (як свідчить Влескнига) епоха домінування в тогочасному світі наших племен прийшла у занепад. На півдні поставала нова сила. Однак без авторитету минулого і без традицій неможливо було створити сильне майбутнє, і вона пішла походами на тих, хто був колись великим, щоб завоювати їхні здобутки і вкласти в основу своїх державотворчих мітів і таким чином возвеличитися над іншими. Все, що піддавалося транспортуванню, вивозилося з української землі і осідало спочатку в храмах і музеях Атен, Риму, а потім Лондона, Берліна, Петербурга та Москви. (С.Піддубний).
