Сергій Літусь, дослідник історії та релігії. 21.03.12
Аркадіівський герметизм вимальовує цікаву картину еволюції, за якою, творцями світу є Зевс, Гермес та Логос. Аркадія – частина території Древньої Еллади, розташованої у Північному Причорномор’ї, що мала таку назву за кілька тисячоліть до за мешкання пелазгами грецьких територій. Гермес – нащадок титана Урана і Кроноса та син Зевса. Титани – представники попередньої цивілізації Атлантиди й Гіпербореї, що мешкали понад 14 тис. років тому на землях сучасної України. Гермес та Логос засновують місто під назвою Огігія на серединній землі. Серединна земля це, Атлантида – Крим, земля між двома частинами світу, що були відкинути Гермесом – перша через великий холод, друга через надмірну спеку. Антична міфологічна традиція поміщає землю Огігія там, де води моря з’єднуються з перебігом світової річки Океана-Дніпра. Існувала тільки одна проблема, – нехватка прісної води. Як вирішили, цю проблему атланти ми знаємо по текстам Платона, де він розповідає про численні канали, дамби, підняття підземних джерел та спорудження водосховищ.
” Через це море в ті часи можна було перебратися, тому що існував острів, який лежав перед цією протокою. Це колись був острів, що перевищував величиною Лівію й Азію, узятих разом, з якого відкривався мореплавцям доступ до островів, а з тих островів – до усього протилежного материка, яким обмежувався той щирий Понт. Адже із внутрішньої сторони устя, про яке говоримо, море постає бухтою, чимось начебто вузького входу, а те, що із зовнішньої сторони, можна назвати вже справжнім морем, так само як і землю навколо нього, по всій справедливості, – можна вважати істинним материком ”
Український дослідник текстів Платона, Петро Комнацький у своїх книгах «Атлантида» та трилогії «Атлантида. Незнаний Платон. Україна» доводить, що платонівська Атлантида – це вигадка, а справжня Атлантида – це Гіперборея з центром у Криму. І що Платон описав ніяке не місто, а пригоризонтну обсерваторію, найдавнішу в світі. Петро Комнацький у своїй науково-публіцистичній праці впевнено аргументуючи астрономічними і математичними розрахунками стверджує, що на нинішніх українських теренах у давнину жили різні народи (в тому числі й предки українців), яких давні греки називали гіпербореями. Ці люди у післяльодовиковий період створили хліборобську цивілізацію, матеріальні сліди якої нині відомі як Трипільська культура. А цивілізаційним центром, як стверджує П.Комнацький у своїй книзі, був півострів Крим, де біля підніжжя Карадагу гіпербореями була розбудована пригоризонтна обсерваторія. Ця споруда, що водночас служила храмом сонцепоклонницького культу, була зруйнована землетрусом тисячі років тому. І єдине, що від неї залишилося, – це дуже детальний опис її форм і розмірів, який дійшов до нашого часу в тексті діалогу «Критій», написаному давньогрецьким філософом Платоном. Платон астрономією ніколи не займався – він навіть не вважав її за науку, що потрібна людям. Він всього лише переписав словесно-числове «креслення» обсерваторії з давніших джерел, відомих єгипетським жрецям. Але описана вона як місто, яке Платон вважав столицею таємничої Атлантиди, що затонула в Атлантичному океані.
Платон, як і трипільська кераміка, виводить нас на розуміння того, що територія нинішньої України була колискою найдавнішої у світі цивілізації. Відтак, офіційна історія зомбує нас щодо історії людства, називаючи найпершими куди молодші цивілізації Стародавнього світу – Єгипет і Дворіччя.
Сакральні споруди та святилища Криму
Демірджі-яйла. Залишки сакральних споруд
У систему сакральних споруд входили, крім святилищ, степові піраміди – кургани, різноманітні мегалітичні споруди: кромлехи, менгіри, дольмени та ін. Сучасним дослідникам поступово стало очевидним, що всі види сакральних споруд створюють складну взаємопов’язану систему. Фактично, маємо справу з єдиним археологічним пам’ятником, комплексом, що охоплював територію цілого Євразійського континенту. Місця, де розташовані ці споруди, – особливі. Вони розміщуються в зонах магнітних та гравітаційних аномалій, створених геологічними структурами: стиком гірських порід з різними фізичними властивостями, скидами, розломами, тріщинуватістю гірських порід, з якими зазвичай пов’язані потоки підземних вод тощо. Саме в місцях з особливостями прояву геофізичних польових структур і споруджували стародавні сакральні споруди. Там у людей, які мали до цього схильність, виникали особливі стани, зцілення, осяяння та ін. Уривки з книги «Рігведа для спраглих» – Г.І. Калайда.
«Крим виявляє спадкоємні зв’язки з палами й полянами, з таврами й гірською системою Тавр. А якщо згадати, що інша назва таврів – руси, як про те мовить візантійський автор Іоанн Цец, що раніше руси називалися поляни, як про те свідчить Нестор, то простежується зв’язок полян із Кримом і таврами. А береги Криму виявляються найдавнішими, де фіксується назва руси/роси.
Зі слів Нестора «поляни, нині зовомі русь» можна зробити висновок, що етнонім поляни й етнонім русь – синоніми, як синонімами є етноніми таври й русь. Тобто у назві поляни й назві руси може бути закладене одне й те саме значення. А оскільки в основі назви поляни може лежати основа пал із значенням «захищати», «охороняти», «берегти», то таке ж значення, певно, має лежати і в етнонімі руси.
Таким чином, сліди палів і полян тягнуться в ареал довкола Чорного моря, де з давніх часів фіксуються етнонім пали, топоніми Палакій і Пала, імена Пал і Палак, де кримська Діва-Артеміда, покровителька й захисниця Херсонеса Таврійського (літописного Корсуня) мала епітет Тавропола, де з Кримом пов’язується давньогрецький міф про золоте руно, яке стерегли таври та їхні вогнедишні бики. І це підтримує думку тих дослідників, які вважають, що поляни та їхні князі, серед них Кий та Дір прийшли з півдня».
Уривки з книги «Таємниці розкриває санскрит» – Наливайко С.І..
Ай-Петрі. Залишки сакральних споруд.
Ай-Петрі.
Карадаг, гора Свята. Залишки сакральних споруд.
Карадаг, гора Свята.
Частина зруйнованої стіни.
« Відкриті вітчизняною наукою досягнення стародавньої цивілізації у Причорномор’ї й на Дніпрі (протоміста, астрономічні обсерваторії, металургія, писемність у III тис. до н.е.) дали авторові цієї книги підстави вивести певну концепцію:
1. Язичництво Русі було творінням великих давніх цивілізацій.
2. Попередники Русі і Русь володіли всією сукупністю досягнень східно-
середземноморського культу природи (коли небесні тіла вважалися божествами).
3. Якщо боги тієї епохи були сузір’ями, то їхні назви були іменами богів.
Стародавні досягнення астрономії й космогонії зумовили виникнення на Русі астрального культу природи. Багаторічні дослідження поширених на Придніпров’ї давніх народних назв сузір’їв не тільки підтверджують астральну природу язичництва Русі, але й водночас проливають світло на зв’язки Русі із давніми цивілізаціями. Племена й територія Наддніпрянщини, можливо, були прабатьківщиною філософії і космогонії найстародавніших культурних народів, які вбачали прообраз матеріальної природи світу в поєднанні світла і води».
Уривки з книги «Міфи Київської землі та події стародавні» О.П. Знойко
Місцерозташування Гіпербореї
Сакральні споруди та святилища Гіпербореї
Чорногірське святилище.
Чорногірський хребет знаходиться в північно-східній частині 700-кілометрового Карпатського лука, у географічному центрі Європи. Сорока кілометровий хребет Чорногори, що простягнувся з північного заходу на південний схід, є найвищою частиною Українських Карпат з вершинами Петрос (2 020 м), Говерла (2 061 м), Брескул (1 911 м), Пожижевська (1 822 м), Туркул (1 933 м), Ребра (2 001 м), Гутин-Томнатик (2 016 м), Бребенескул (2 036 м), Чорна Гора (Піп Іван) (20 28 м) 1 . Остання разом з горами Смотрич (1 894 м) і Вухатий камінь (1 820 м) у гуцульській традиції становлять первісну, «правдиву» Чорногору, назва якої поширилася на весь хребет. За формою Смотрич і Вухатий камінь утворюють підкову, направлену на північний схід, усипану останцями твердих піщаників чорногірської свити. Рельєф дуги має вигляд гігантського трону, до підніжжя якого стікають зі Смотрича й Вухатого каменю три потоки.
В Х столітті «арабський Геродот», учений-енциклопедист аль-Масуді, у своїй праці «Золоті копальні і розсипи самоцвітів» повідомляє про три найбільші язичницькі храми слов’янського світу, один з яких знаходився на Чорній Горі:
«У слов’янських краях були будівлі, шановані ними. Між іншими була в них одна будівля на горі, про яку писали філософи, що вона одна з найвищих гір у світі. Про цю будівлю існує розповідь про якість її побудови, про розташування різнорідних її каменів і різноманітність їх кольорів, про отвори, зроблені у верхній її частині, про те, що побудовано в цих отворах для спостереження над сходом сонця, про вставлені туди дорогоцінні каміння і знаках, помічених в ній, які вказували на майбутні події і застерігали від подій перед їх здійсненням, про звуки, що лунають у верхній її частині й про те, що стається з ними при сприйнятті цих звуків. Другу будівлю оточують чудесні води, різнокольорові й різні за смаком, відомі своєю користю. В ній вони мали великого ідола в образі людини, зображеного у вигляді старця з палицею в руці, якою він рухає кості мерців з могил. Під правою його ногою знаходяться зображення різнорідних мурашок, а під лівою – зображення пречорних воронів чорних крил й інших…».
Першим серед українських вчених ХІХ ст., хто висловили думку про тотожність Чорної Гори аль-Масуді з карпатською Чорногорою був Я.Головацький.
Обстеження гір Смотрич і Вухатий камінь і виявлення на них скельних петрогліфічних комплексів не залишило сумніву в тому, що описаний аль-Масуді храм на Чорній Горі знайдено. Самий вигляд Смотрича й Вухатого каменю свідчить про те, що ці гори стали священними не випадково. У Карпатах більше немає такого місця, де б по всій дугі двох гір були розкидані скельні останці дивовижних форм, до того ж кінці гірської «підкови» мають приблизно однакову форму, довжину й висоту. Крім того, Смотрич і Вухатий камінь з боку г. Дземброні мають триступінчасту (нижню, середню й верхню) терасоподібну форму. Самі вершини гір вінчають гігантські скелі, направлені на північний схід.
Стало очевидним, що описаний аль-Масуді храм на Чорній Горі за всіма ознаками локалізується в районі карпатських вершин Смотрич, Вухатий камінь і Чорна Гора. Чорногірський храм знаходився в ареалі стародавніх археологічних культур епохи неоліту, енеоліту, бронзи, заліза, на перетині сухопутних і річкових шляхів, біля цілої системи гірських перевалів, а також знаменитих родовищ кременю, солі, металів, на стику гір і степу. Стародавні шляхи зв’язували Пруто-Дністровське межиріччя, Покуття з Трансільванією, Семигороддям, Подунав’ям, Західним Причорномор’ям, територіями, де виникла трипільська цивілізація. Ці землі також пов’язують з прабатьківщиною індоєвропейців і слов’ян. Тому, можна припустити, що саме носії трипільської культури і були засновниками чорногірського міжплемінного ритуального центру, що консолідував населення величезних територій.
Голова увінчана папахою.
Шпиці – одна з вершин гірського масиву Чорногора (Українські Карпати). Розташована у Верховинському районі Івано-Франківської області, в межах Карпатського національного природного парку. Висота гори – 1863 м. Лежить у центральній частина Чорногорського масиву, за кілька кілометрів на північний схід від головного хребта, і з’єднана з ним пологою сідловиною. Шпиці – одна з найцікавіших гір у Карпатах. Її східні схили оперезані скельними виступами заввишки 20-50 м, які справді нагадують шпиці (звідси й назва гори). Скелі, яких, за деякими даними, налічується аж 15 рядів, сформовані переважно з олігоценового магурського пісковику. (Матеріал з Вікіпедії).
Шпиці є суто рукотворними залишками мегалітичних споруд, зруйнованих війною або давнім гірським зледенінням, чи тим і іншим.
Шпиці. Зверніть увагу на шліфовані, гладенькі та рівні грані глиб.
Шпиці. Зверніть увагу на симетричні та рівні частини кубів та прямокутників, з котрих складені залишки споруд.
Шпиці.
Велетенські скульптурні зображення на Дніпрі у Хортиці.
Національний природний парк «Подільські Товтри».
У Медоборах був один із найбільших язичницьких релігійно-культурних комплексів – Збручанський культовий центр (основний осередок на горі Богит).
Дністровський каньйон.
