Сергій Літусь, дослідник історії та релігії.
Бог і Отець, від якого народжена людина, є Світло і життя. Світло – то є Ум, Бог, котрий передує вологій Природі, що вийшла із тьми. Те, що в нас бачить і чує це Слово Господа; Ум є Бог-Отець. Вони невіддільні, тому що їх життя в єдності.
Волею Божою людина за посередництвом почуттів пов’язана з другим богом, посередництвом ума – з Першим; він сприймає одного через почуття як тілесне, другого ж – посередництвом думки як безтілесне, Ум і Благо.
Сконцентруй же свій Ум на Світлі та пізнай це!
Ум, Отець всього сущого, який є життя і світло, породив Людину, подібну до Нього і возлюбив її, як Власне дитя. Своєю красою Людина відтворювала образ Отця; Бог дійсно полюбив свою подобу і віддав Людині Свої творіння.
Але, Людина, побачивши у вогні плоди творіння Деміурга (свого брата, котрий створив планети), також зажадала творити та одержала на це дозвіл Отця. Увійшовши в світ творчий, де їй була надана повна влада, вона побачила творіння свого брата, а Управителі полюбили її і кожний із них дав їй частину своєї природи. Тоді, пізнав їхню сутність і причастившись до їхньої природи, вона зажадала подолати кордони кругів і вознестись над могутністю того, хто володарює над вогнем.
І цей властитель світу і істот смертних і безсловесних через загальний зв’язок і міцний устрій кругів, показав Природі, що знаходилась внизу, прекрасний образ Бога. Перед тою чудесною красою, де всі енергії семи Управителів були поєднанні в форму Бога, Природа посміхнулась від любові, узрів благоліпне відображення Людини в воді та його тінь на землі. І він, побачивши в Природі зображення, схоже на нього самого – а це було його особисте віддзеркалювання у воді, запалав до неї любов’ю та забажав оселитись тут. В ту ж мить, як він те забажав, він це і звершив і вселився в безмовний образ. Природа заключила свого возлюбленого в обійми і вони поєднались у взаємній любові.
І ось чому єдина із всіх істот, живущих на землі, людина двояка: смертна тілом, безсмертна по своїй суті.
◦ Безсмертна і властитель усіх речей, вона підлегла Долі, котра царює над усім смертним; ◦ Вища, ніж порядок кругів, вона стала їхнім рабом; ◦ Муже-жінка, як Отець її і не потребуючи сну і бо вона походить від істоти, що не потребує сну, вона все-таки підкорена тілесній любові і сну.
Природа в поєднанні з Людиною звершила чудесне диво.
Людина складалась, із повітря і вогню, як сім Управителів; Природа, будучи не в змозі чекати, не зупинилась на цьому і породила сім людей, теж муже-жінок, вознесених на небо.
Народження тих сімох людей; Природа дала чотири стихії: земля була початком жіночим, вода – животворчою стихією, вогонь довів речі до зрілості, із ефіру Природа получила життєвий дух і вивела на світ тіло по образу Людини, тепло людської форми.
І Людина із життя і Світла перевтілилась в душу і ум; Душа прийшла до неї від життя, Ум прийшов до неї від Світла. І всі члени чутливого всесвіту жили в такому вигляді до завершення періоду та початку видів.
Коли період був завершений, вселенський зв’язок було розв’язано по Волі Бога; і усі тварі, до сіх пір двостатеві, були розділенні на два в той же час, що і Людина і рід людський склався із чоловіків з одного боку і жінок – з другого.
Тоді Бог прорік Своїм святим Словом: «Ростіть у вись і розмножуйтесь в множині, ви усі, мої витвори і творіння; і нехай той, в кого є Ум, знає, що він безсмертний і що причина смерті є тілесна любов і нехай він знає усе суще».
Перший – Бог, другий – всесвіт, третє – людина!
Уривки з книги К. Богуцького «Гермес Трисмегіст і герметична традиція Сходу й Заходу».