Світло Прави

3. Люди – це боги! Люди – смертні боги, а небесні боги – безсмертні люди.

26 Жовтня 2026 Читати 3 хв Світогляд

Сергій Літусь, дослідник історії та релігії.

Всесвіт підкорений Богу, людина – всесвіту, тварини – людині, і Бог над усіма.

Людина істота божественна, яку треба порівнювати з небесними істотами, названими богами. Справжні Люди рівні їм.

Боги, створені із найбільш чистої частини Природи, не потребують допомоги науки і ума; безсмертя і вічна молодість суть для них мудрість і наука. Але для єдності Порядку і щоб вони не були чужині тим благам, Бог дав їм замість науки і ума вічний закон Необхідності.
Жоден із небесних богів не залишає свого круга, щоб прибути на землю, тоді як людина возноситься у небо та змірює його. Вона знає те, що в вверху, і те, що в низу.

Звідки людина знає, що в вверху, і що в низу?

◦ Душа проходить через нескінченне коло перероджень, повторних втілень, реінкарнацій. Це, коли душа знову і знову народжується в новому тілі.

◦ Душа, може накопичувати та зберігати інформацію усіх попередніх життів, тому знання, властиве людському розуму, при його характері і силі все повністю складено з пам’яті минулого. Знання – лише спогад забутих ідей, пізнаних душею до народження.

◦ Те, в якому тілі народиться душа в наступному житті, повністю залежить від її вчинків у цьому житті (Карми).

◦ Душа очищується через серію втілень.

◦ Кінцева мета, це звільнення з нескінченного кола перероджень.

Людський розум є частиною Божественного Розуму, а відтак, пізнаючи себе, людина пізнає Бога. Той, хто пізнав себе самого та досяг досконалого Блага і підтвердив набожність у боротьбі, складаної з того, щоб знати Бога і нікому не робити зла, – така душа уся стає Умом. Душа по завершенню свого призначення в земному житті повертається до світу Бога, де індивідуальна Душа зливається з світовою.

Вознесіння.

• щезає видима тілесна форма;

• моральний характер втрачає свою силу;

• відчуття повертаються до своїм джерел і стають їхньою частиною, знову змішуючись з енергіями; • відраза і жадання повертаються в безсловесну Природу;

Далі, людина підноситись через будову кіл, залишаючи: ▪ у першому колі – здатність зростати та зменшуватися;

▪ у другому колі – втрачає свою силу джерело злоби та підступності;

▪ у третьому колі – знесилюється примара похоті;

▪ у четвертому колі – марнославство влади; ▪ у п’ятому колі – безбожна зарозумілість і зухвалість; ▪ у шостому колі – зникає прихильність до багатства;

▪ у сьомому колі – лукаву брехню.

Очищений таким чином від усього, що створила сукупність кіл, Душа входить до восьмого кола зберігши лише свою власну силу, до інших сутностей – присутніх душ. Усі радіють його появі і по черзі підносяться до Отця, і довіряються Силам, і став Силами, народжуються в Бозі.

Щоб людина могла бути благою і здібною стати безсмертною, Бог сотворив її із двох порід, одна – божественна, друга – смертна, і створивши її такою, Воля Божа зробила її вище богів, котрим дана тільки безсмертна природа, рівно, як і вище всіх смертних.

Ось чому людина, сполучена тісним зв’язком з богами, воздає їм релігійний культ, боги ж з ніжною любов’ю стежать за усіма людськими справами.

Уривки з книги К. Богуцького «Гермес Трисмегіст і герметична традиція Сходу й Заходу».